«Буревісник» – важливе стратегічне підприємство, яке спеціалізувалось, зокрема, і на виробництві апаратів штучної вентиляції легень (ШВЛ). Але зараз це – державний завод-банкрут, який не працює вже більше 10 років.
Чи можливо у розпал епідемії коронавірусу відновити тут виробництво необхідних медичних апаратів?
У державному концерні «Укроборонпром», на балансі якого перебуває «Буревісник», кажуть – на заводі знайшли не всю необхідну конструкторську документацію. І вже навіть розпочали за цим фактом службове розслідування.
Куди ж вона поділася? Чи не опинилася вона в руках приватних компаній? Аналіз «Схем» виявив, що в Україні є декілька вітчизняних виробників апаратів ШВЛ, один із яких випускає медичне обладнання схоже на те, яке раніше виробляв «Буревісник». Як так трапилось? І чи впорається тепер уже приватний сектор із державним замовленням, яке значно зросло в умовах епідемії?
Із самого початку карантину Україна почала готуватися до боротьби з коронавірусом: від закупівлі тестів та масок – до професійного медичного обладнання, зокрема апаратів штучної вентиляції легень (ШВЛ).
Саме ці апарати, кажуть лікарі, здатні полегшити стан хворих з COVID-19 під час ускладнень.
Ще у березні головний санітарний лікар Віктор Ляшко звітував: українські лікарні укомплектовані трьома з половиною тисячами апаратів ШВЛ.
Якщо порахувати, це виходить приблизно 1 апарат на 12 тисяч українців.Не всі апарати є високого класу або середнього, серед 3,5 тисяч є також апарати невисокого класу
«Відповідно до звітів головних анестезіологів областей, які щороку незалежно від COVID подають мені як президенту асоціації, там було 3800 апаратів, – розповідає президент Асоціації анестезіологів України Сергій Дубров. – Але якщо взяти апарати, які абсолютно морально застарілі, низького класу, та апарати, які потребують ремонту – то близько 3,5 тисяч. Але ми маємо розуміти, не всі апарати є високого класу або середнього, серед 3,5 тисяч є також апарати невисокого класу».
Для порівняння в іншій пострадянській країні – Естонії – пропорція до початку епідемії була іншою: один апарат на 4000 людей.
Станом на цей час в Україні підтверджено понад 4 тисячі випадків зараження вірусом, в Естонії – вдвічі менше.
Водночас, розповідає лікар Руслан Олійник, який працює у відділенні невідкладної допомоги госпіталю у місті Пярну, естонський уряд розпорядився докупити ще близько 200 апаратів ШВЛ.
«На цей момент апаратів штучної вентиляції легень достатньо. За останніми даними, які опубліковані, всього в естонських лікарнях 333 апарати ШВЛ. Усього до апаратів наразі підключено близько 10-20 людей, відповідно, апарати є. Незважаючи на це, Естонія замовила апарати ШВЛ додатково», – відзначає він.
Про труднощі замовлення дороговартісного і критично важливого медичного обладнання в умовах пандемії дає пояснення президент Асоціації анестезіологів Сергій Дубров: «В усіх країнах, як Європи, так і США – розвинені країни, я маю на увазі – є гострий дефіцит обладнання. І в першу чергу – дороговартісного обладнання, до якого належать апарати ШВЛ. Черга на апарати при замовленні, за певної передплати, в абсолютно всіх брендових виробників мінімально – від 3 до 6-7 місяців залежно від моделі апарату. Деякі виробники роблять квоти для держави, переглядаючи в залежності від кількості осіб, що захворіли на COVID-19».
В Україні єдиним державним виробником апаратів штучної вентиляції легень – назва яких «Бриз» – тривалий час був завод «Буревісник».
Про нього заговорили з початком епідемії коронавірусу в контексті обговорення потреби виробляти медобладнання в Україні, адже це дешевше, ніж купувати його за кордоном.
Про нинішній стан заводу розповідав під час одного зі своїх щоденних брифінгів міський голова Києва Віталій Кличко: «Кілька тижнів цю тему обговорювали в публічних колах, але в державному концерні «Укроборонпром», на балансі якого перебуває завод «Буревісник», відповіли, що сьогодні на заводі немає електроенергії, газу, води, зруйновані всі цехи, на яких виробляли продукцію».
«Буревісник» не встояв
Знімальна група «Схем» побувала на заводі і на власні очі побачила , що до комунікацій нині «Буревісник» не підключений.
«Це був завод, який дійсно виготовляв радіолокаційну апаратуру для підводних човнів. Окрім того, він виготовляв також медичні апарати, і це теж відома історія. Він виготовляв також обчислювальну техніку. Він був такий, достатньо відомий, ще тоді, в Радянському Союзі», – розповідає про виробниче минуле заводу Мустафа Найєм, заступник гендиректора державного концерну «Укроборонпром».
А ось виготовляти апарати штучної вентиляції легенів на «Буревіснику» почали у вісімдесятих.
Згодом, після розпаду СРСР та закінчення «гонки озброєння», необхідність у специфічному обладнанні – зокрема, радіолокаційному – відпала, завод поступово почав втрачати замовлення, накопичуючи борги перед працівниками.
Переломним для цієї ситуації міг стати 2009 рік, коли у світі почалася епідемія свинячого грипу. Тодішній уряд на чолі з прем’єр-міністеркою Юлією Тимошенко доручив виготовити кількасот апаратів ШВЛ для хворих, які матимуть ускладнення від цього захворювання і потребуватимуть штучної вентиляції легень.
Але розрахуватися із заводом уряду вже було не під силу, розповідає Гліб Канєвський – голова експертної організації StateWatch: «Уряд Тимошенко переоцінив свої сили, він-то в ручному режимі примусив завод забезпечити виробництво обладнання для лікарень. До речі, ці апарати ШВЛ на сьогодні і складають більшість майна медичного у лікарнях, які зараз підраховує МОЗ – що в нас є для боротьби з пандемією коронавірусу. Однак коштів уряд вже не зміг забезпечити для того, щоб розрахуватися із заводом».
Це і стало своєрідною точкою відліку великих проблем заводу – додає Мустафа Найєм: «З того почались проблеми заводу. І це нормальна українська історія: коли продукцію виготовили, роздали по лікарнях, а гроші не повернулися. З того, що каже завод – вони виготовили десь тисячу, тисячу з чимось – 300 забрала держава, тобто заплатила, а інші 700 вони роздали, десь там продали, в лікарні».
В результаті, узявши кредит, завод так і не зміг за нього розрахуватися і повністю припинив виробництво медобладнання, поступово перетворюючись на банкрута.
Як так сталося і хто винен?
«В принципі, всі бюджетні витрати здійснювались з центру, безпосередньо по дозволах – чи то усним, чи офіційним – які виходили від Юлії Тимошенко. Відповідно, якщо таке велике державне замовлення не було оплачено, то тут можна говорити про політичну відповідальність тодішньої прем’єрки. Ті виробничі потужності, та конструкторська документація, ті унікальні технології, які були на заводі, вони фактично опинилися – скажімо метафорично – під відкритим небом», – аналізує Гліб Канєвський.
Тодішній міністр охорони здоров’я Василь Князевич у коментарі «Схемам» сказав, що не дуже пам’ятає події 2009-го.
– Тоді, в 2009 році, також було зрозуміло, що треба достатньо для країни апаратів ШВЛ – і, в тому числі, була добра ідея налагодити своє виробництво. Правда я вже не пам’ятаю… замовлення ми зробили, але ми ж у відставку пішли в 2010-му році. То як розвивались події, я не можу сказати нічого…
– Як так сталося, що з заводом ніхто не розплатився, хоча завод виготовив ці апарати?
– Мені важко сказати, я не володію ситуацією.
«Схеми» запитали також і в експрем’єрки Юлії Тимошенко, чому із заводом, який за даними «Укроборонпрому», виготовив 1000 апаратів штучної вентиляції легень і вліз у борги, держава так і не розплатилася? Втім, нинішня народна депутатка і лідерка «Батьківщини», до якої журналісти підійшли після засідання у Верховній Раді, говорити про «Буревісник» відмовилась.
– Хотів вас запитати: у 2009 році…
– Ми не домовлялися про інтерв’ю.
– Чи відчуваєте ви політичну відповідальність за банкрутство заводу «Буревісник»?
– Залиште мене з такими питаннями.
Пізніше «Схеми» направили пресслужбі Юлії Тимошенко запит, там зазначили, що їм потрібен час на вивчення цього питання.
ДОДАНО: Після ефіру «Схеми» отримали відповідь від пресслужби, де зазначено: «Навіть в умовах світової фінансової кризи, завдяки зусиллям уряду Юлії Тимошенко, стратегічні підприємства країни мали державне замовлення. З огляду на коментар керівництва заводу «Буревісник» щодо виробничих потужностей, підприємство мало оплачене державою замовлення на виготовлення ШВЛ мінімум на пів року, тобто до середини 2010 року.
Також зазначимо, що 11 березня 2010 року уряд, який очолювала Юлія Тимошенко був відправлений у відставку і питання про подальші державні замовлення та фінансування треба ставити колишньому прем’єр-міністру Миколі Азарову та тогочасному керівнику концерну «Укроборонпром» Дмитру Саламатіну, який і відповідав за роботу підприємств концерну».
Станом на 16 квітня 2020 року, «Буревісник», стверджують на самому заводі, вже накопичив більше 100 мільйонів гривень боргів – по зарплаті, кредитах та комунальних послугах, через що, власне, і залишився без світла, тепла та води.
Майно держпідприємства – матеріальне і інтелектуальне – арештоване. А випущені ним десяток років тому апарати «Бриз» стоять в українських лікарнях і частина потребує ремонту.
Чи можна сьогодні відновити роботу «Буревісника»?
Цьому заважає не лише банкрутство та відсутність будь-яких виробничих потужностей, але й часткова втрата конструкторської документації – стверджують в «Укроборонпромі», якому підпорядковується завод.
Навіть якщо шанси запустити сам завод заново не надто великі, на базі конструкторської документації, розробленої його інженерами, випускати необхідні медичні апарати нині могли би вже приватні виробники. Втім, ті підприємці, що вже зголосилися, кажуть: наявних креслень недостатньо.
«Її недостатньо. Там щось є, але це не те, з чого можна робити, виготовляти прилади, – розповів журналістам президент СЕО Club Україна Сергій Гайдайчук. – Якщо ці документи все ж таки знайдуться, і ми побачимо, що ці ШВЛи реально виготовляти, то я думаю, що ми підключимось знову, ми знову покличемо членів клубу, об’єднаємо, зберемо необхідний ресурс для того, щоб запустити це виробництво».
Куди ж поділася конструкторська документація?
«Схеми» почали пошук серед приватних виробників – чи не займається хтось вже зараз випуском апаратів, ідентичних тим, які виробляв раніше «Буревісник»? І серед кількох фірм знайшли одну, яка виготовляє схоже медобладнання – навіть з напів збереженою назвою «Бриз Alveole».
У пошуках втрачених креслень
Аналізуючи закупівлі апаратів штучної вентиляції легень лікарнями через Prozorro, «Схеми» натрапили на фізичну особу-підприємця Ольгу Лобову. Відповідно до угод, які журналісти знайшли в системі, вона займається ремонтом апаратів «Бриз», які раніше виготовляли на заводі «Буревісник».
Втім, як виявилось, Ольга Лобова відповідає не лише за ремонт апаратів. У березні вона виграла тендер і поставила Вінницькій обласній клінічній лікарні апарат штучної вентиляції легень «Бриз Alveole» – вартістю 349 тисяч гривень.
У додатку до договору вказано, що виробником продукції є фірма – «Науково-виробниче підприємство «Кайлі».
«Схеми» зателефонували Ользі Лобовій, щоб розпитати про ці апарати і їхнього виробника.
«У нас є вітчизняний виробник, я з ними співпрацюю. У нас є фірма ТОВ «ВНП «Кайлі». На їхній базі ми здійснюємо ремонти, і я є їхнім офіційним дилером з продажу. Коли тендер ще у стадії розробки, я з ними домовляюся, що ми знаходимо покупців, і якщо вони потребують, а зараз всі потребують, я беру на себе роботу з доставки», – розповіла вона журналістам.
На сайті компанії «Кайлі» дійсно вказано, що вона виготовляє апарати ШВЛ – і демонструються два сертифікати якості, отримані у серпні 2019 року.
Тож «Схеми» поцікавились у Ольги Лобової – хто є розробником апаратів? Безпосередньо фірма «Кайлі» чи, можливо, це ще напрацювання «Буревісника»?
Вона відповіла наступне: «Ну, вони, по-моєму, купили у них розробку. Допрацьовували її, якось там вдосконалили».
Пізніше журналісти виявили, що «Кайлі» не лише через ФОП, але й сама постачає апарати штучної вентиляції легень. Приміром, 3 квітня фірма уклала договір на поставку двох «Бриз Alveole» для Коростенської лікарні на Житомирщині. Вартість одного склала 320 тисяч гривень.
Усього компанія майже за півроку поставила 8 таких апаратів в різні українські лікарні.
Створена ж фірма «Кайлі» – у травні 2019 року. Її директор та єдиний засновник – Олександр Дунайцев. Він керував або володів низкою підприємств, здебільшого на Луганщині, які спеціалізуються на торгівлі деревиною, металевими рудами і ремонті та обслуговуванні промислових машин.
Директор «Кайлі» є засновником ще однієї компанії, яка займалася медичним обладнанням – «Схід Гіпромаш». Раніше, до середини 2019 року, фірма постачала такі самі апарати «Бриз Alveole» українським лікарням, аж поки на ринок не вийшла вже згадана «Кайлі».
Хто ж зрештою розробляв медичний апарат? Чи дійсно компанія «Кайлі» придбала конструкторську документацію у «Буревісника»?
«Схеми» поговорили про це безпосередньо з директором фірми Олександром Дунайцевим.
– Апарат купуєш – ви ж знаєте, як робиться? Віддається конструктору – і він так, з нуля. Потихеньку почали, спершу спробували один – близько року пішло на один. І потім потроху почали виробляти більше.
– А що за конструктор? Він розроблював для вас конструкторську документацію чи як?
– Звісно, я проходив сертифікацію, оформив авторські права, торгову марку – це все час, гроші й бюрократія.
– Ми просто спілкувалися з вашим офіційним дилером Ольгою Лобовою, вона казала про те, що ви нібито купили цю розробку у заводу «Буревісник».
– Без поняття. Нічого не купували. А як би я її взяв звідти? Цей апарат, скажімо так, на 70% схожий. Як як, зовні майже один в один з тим, який випускав до 2008 року завод «Буревісник». Але там радянські комплектуючі були – мені замінили електричні плати на сучасні, тому що радянського вже ніде не візьмеш. Багато що я там змінив.
Чи купувала будь-яка компанія, в тому числі і «Кайлі», у банкрутуючого «Буревісника» конструкторську документацію апаратів «Бриз», «Схеми» запитали і в «Укроборонпромі».
«На ринку є приватні компанії, групи, які виробляють апарати, дуже схожі на «Бриз» «Буревісника», – каже заступник гендиректора «Укроборонпрому» Мустафа Найєм. – Чи це ті самі апарати, чи вони виготовлялися за тою самою документацією? Питання в тому, що всі ці апарати, які є на ринку – вони сертифіковані. Це означає, що вони передавали у відповідні органи технічну документацію і ця технічна документація зараз в законному руслі визнана державою. Як вона опинилась у цих груп і компаній – це вже питання, яке мають з’ясувати або правоохоронні органи, якщо буде ініційоване таке розслідування кимось, або завод – хто міг її винести».
З одного боку, приватні виробники, які постачають апарати ШВЛ лікарням «підстрахували» державний завод, який зараз не має ані потужностей, ані конструкторської документації для відновлення виробництва.
Це точно – краще ніж нічого. Ще один плюс – їхня ціна.
Приміром, апарати швейцарської фірми Hamilton, які з початку епідемії закуповують українські лікарні, коштують до 1,5 млн гривень, у той час коли апарат «Бриз Alveole» майже у 5 разів дешевше.
З іншого боку виникає питання – наскільки якісні ці апарати? І чи не могла б кількість виготовленого обладнання бути більшою, якби державний завод мав повну технічну документацію для розробки ШВЛ та міг відкрити ці документи іншим компаніям?
«У мене зараз, я можу сказати, більше 70 заявок від людей, які хочуть ознайомитись – це структури, це компанії, це виробництва по всій країні. Насправді, з того, що я від лікарів чув, є дві точки зору щодо цього апарату – одні кажуть, що він дуже поганий, інші кажуть, що він дуже надійний», – відзначає Мустафа Найєм.
А що думають про апарат «Бриз Alveole» українські лікарі – які зараз опинилися на передовій боротьби з пандемією коронавірусу?
Так, лікар-анестезіолог Кам’янець-Подільської міської лікарні Андрій Ключенков ділиться, що до апаратів «Бриз Alveole» медики звертаються не в першу чергу:
– Якщо є вибір, то звісно ми користуємося апаратами, які там, німецькі, наприклад, і так далі. Якщо вже нічого немає, то, звісно, ми користуємося «Бризом».
– Якщо буде змога доробити ці апарати, то вони можуть використовуватися?
– Ну так, так, звісно.
Більш категоричну оцінку апаратам «Бриз Alveole» дає завідувач анестезіологічним відділенням Горохівської центральної районної лікарні Олександр Якобчук: «Цей апарат не годиться для допомоги хворим з коронавірусом. Він не має тих режимів вентиляції, що потрібні цим хворим».
Протилежну думку висловлює під час спілкування з журналістами лікар-анестезіолог Хмельницької центральної районної лікарні Юрій Рибачук: «Бриз» – це надійний апарат. Зрозуміло, що є новіші і набагато кращі, але враховуючи реалії, навіть «Бриз» було би дуже добре мати. Ви самі бачите, що в Європі робиться».
А що планує робити у цьому напрямку держава?
Чи є в «Буревісника» майбутнє?
«Схеми» звернулись до народних депутатів з оборонного комітету Верховної Ради – які перспективи виготовлення апаратів штучної вентиляції легень державою, враховуючи, що «Буревісник» – важливе стратегічне підприємство?
Голова цього комітету Олександр Завітневич заявив, що комітет підтримав би ініціативу з «порятунку «Буревіснику», якби така була – однак зауважив, що наразі питання щодо заводу не піднімалось.
– Якщо воно здатне випускати, має якісь технології, має якесь обладнання і це потрібно державі, а особливо – сектору безпеки і оборони, звісно, ці підприємства потрібно витягати. Чи за вуха, чи за чуба, але треба витягати. Ми підтримуємо ініціативу, але щоб вона тільки була.
– На порядку денному не стоїть в оборонному комітеті питання «Буревісника»?
– Ні.
13 березня на засіданні комітету Верховної Ради з питань здоров’я нації депутати також розглядали стратегічні напрями діяльності Міністерства охорони здоров’я України на 2020 рік. Можливо, серед них було питання, яке стосується заводу «Буревісник»?
Однак голова комітету ВР з питань здоров’я нації Михайло Радуцький зазначив у відповідь на запитання журналістів, що до них на розгляд надходили запитання від інших виробників апаратів ШВЛ – але не від «Буревісника»: «Я ще пам’ятаю, коли санітаром працював на київській швидкій, у нас якраз були ШВЛ саме цього заводу. Але це було дуже давно, 88-й рік, мені здається. На сьогоднішній день до нас не надходило запитань. До нас надходили запитання від інших виробників, а саме від заводу «Буревісник» – ні. Але якщо воно надійде – і вивчати будемо, і підтримувати будемо».
Проте поки влада розмірковує над тим, чи існує можливість відновити велике вітчизняне виробництво, ділянкою заводу почали цікавитися столичні забудовники. Про це розповідає голова експертної організації StateWatch Гліб Канєвський.
«Є вже пропозиції до концерну щодо того, щоб вести якісь спільні інвестиційні проєкти по забудовах, по територіям заводу. Від заводу залишилась одна назва, але земельна ділянка є і вона може приносити кошти. І тому, за моєю інформацією, звичайно, на таких заводах будуть розглядати в першу чергу проєкти, які принесуть кошти – це столиця, це забудова», – відзначає він.
Поки виглядає все так, що найближчим часом відновити потужності заводу не вдасться. Чи може вирішенням проблеми стати його приватизація?
Мустафа Найєм припускає, що відповідь на це питання радше ствердна: «Завод перебуває в дуже скрутному становищі ще й з огляду на те, що в нього є ділянка недобудови. Де вони підписували якусь інвестугоду, недобудували цей будинок, зараз в рахунок цієї ділянки місто хоче забрати в них іншу ділянку, на якій стоять промислові об’єкти. Але з точки зору, чи може цей завод бути виробничим комплексом в майбутньому – я думаю, що, скоріше, ні. Це рішення і нашого правління, і завод, звісно, ми готували для передачі Фонду держмайна».
У Фонді держмайна не виключають, що завод можуть внести до переліку об’єктів на продаж.
«Концерн «Укроборонпром» дійсно запропонував до приватизації ДП «Київський державний завод «Буревісник». Проте, відповідно до статуту концерну «Укроборонпром», рішення про виключення підприємства з учасників концерну має ухвалити Кабінет міністрів України. Тільки після цього Фонд державного майна України почне процедури щодо можливої приватизації заводу», – відзначили у пресслужбі Фонду.
А щодо того, за яких обставин державний завод втратив креслення своїх же розробок, чи справді ними тепер послуговуються приватні фірми, і якщо так – то наскільки законно – очевидно мали б розібратись правоохоронці. Поки що, за даними «Схем», це питання досліджується в рамках внутрішньої перевірки концерну «Укроборонпром», до складу якого і входить нині занедбаний та банкрутуючий, в тому числі через неефективність попереднього керівництва держави, колись відомий та потужний завод «Буревісник».
About Author
