Рівнянин Назарій Лебедюк розповідає про те, як пандемія вплинула на ОАЕ, його повернення додому і обов’язкову ”безкоштовна” обсервацію в радянському санаторії.
Рівнянина Назарія Лебедюка пандемія коронавірусної хвороби застала в Об’єднаних Арабських Еміратах, де він працював упродовж останніх 6 років. Йому і тисячам інших українців, які перебували після спалаху світової пандемії за кордоном, довелося повертатися в Україну. Як проходив карантин в Об’єднаних Арабських Еміратах, чи дорого було летіти в Україну під час пандемії та скільки коштує обов’язкова “безкоштовна” обсервація – про все це Назарій розповів в інтерв’ю Спецкору.
Початок карантину в ОАЕ
Назарію, розкажіть трохи про себе нашим читачам, чим займаєтеся і чому поїхали до Еміратів?
Лебедюк Назарій, корінний рівнянин, займався громадською і політичною діяльністю в Україні. Побачив, що в країні нічого не міняється, вирішив поїхати за кордон. Хотів набратися досвіду, потім приїхати додому і втілювати в життя свої плани. Упродовж останніх шести років був в ОАЕ – працював там керівником сервісного бізнесу (подача кальянів).
Коли планували повернутись в Україну до того, як почалася пандемія?
До початку пандемії хотів у травні – збирався їхати в Рівне до друга на весілля. Планував працювати в ОАЕ ще рік, а потім повернутись в Україну, щоб почати тут власний бізнес.
Як змінилася ситуація в ОАЕ, коли почалася пандемія? Передбачали можливість закриття кордонів?
Об’єднані Арабські Емірати, особливо Дубаї, живуть за рахунок туризму, не тільки нафти. Те, що я спостерігав у моїй сфері, відбувалося (під час пандемії) дуже швидко. В країні спочатку заборонили кальяни, ще 12 березня. Потім закрили бари і ресторани, потім готелі. Коли все зупинилось, в країні запустили “Програму дезінфекції”. Влада країни повідомила, що з 8 вечора до 6 ранку не можна виходити на вулиці. В цей час літали коптери і розпилювали дезрозчин. Я сам бачив їх з вікна.
Далі карантин ставав жорсткішим, заборонили виходити удень на вулицю. Щоб вийти з дому, треба було взяти електронний дозвіл у поліції. За порушення правил могли накласти штраф в еквіваленті до 500 доларів. Контроль був дуже ретельний. В Дубаях усюди на вулицях встановлені камери спостереження. Там було все набагато серйозніше, ніж тут, в Україні. Пізніше дозволили виходити раз на три дні і тільки в лікарню чи в разі надзвичайної ситуації. Так, те що закриють кордони, було очевидно.
Ми всі бачили, що було в Китаї. Туристичний бізнес в Еміратах з початком пандемії зупинився. Літаки перестали літати. Мій бізнес, пов’язаний з кальянами, теж зупинився. Та мені потрібно було завершити деякі процеси, провести інвентаризацію, порахувати все. Тому я залишився в країні на більш тривалий час.
Як відбувалась евакуація українців з ОАЕ
Як планували повертатись додому?
Після розмови з власником бізнесу мені стало зрозуміло, що мінімум до вересня ми працювати не зможемо. І я вирішив летіти додому. Спочатку купив квиток на літак МАУ на 28 березня, але той рейс скасували. Тоді Аваков казав, що “не буде ризикувати мільйонами заради сотні громадян”.
Особисто я підтримую таку позицію держави і не був обурений цим рішенням. Бо в Україну коронавірус потрапив саме через заробітчан. Всього я купував квитки на 3 рейси, і всі вони були скасовані. Потім вдалось купити квиток до України лише на 7 травня. Тоді я зареєструвався в системі “Друг” (Добровільна реєстрація українських громадян за кордоном), де зазначив датою вильоту сьоме травня, і просто чекав удома.
Але ж повернулися в квітні, як так вийшло?
9 квітня вранці в групі ”Захист українців в ОАЕ” з’являється повідомлення про рейс. Потрапити на рейс можна було лише підписавши згоду на обов’язкову обсервацію. Я був не проти обсервації, навіть платної. Хоча по закону вона має бути безкоштовна.
Тоді ж увечері з’явилися списки людей, яких приймуть на евакуаційний рейс до України. Мого прізвища в тих списках не було. Та все ж я моніторив ситуацію. Пізніше, вночі з 9 на 10 квітня, з’явилося повідомлення, що той рейс скасували. Я думаю, що затримка була за українською стороною, бо цей літак доставляв гуманітарну допомогу (маски, костюми і т.д.) від ОАЕ. Думаю, український посол посприяв, щоб крім вантажу на літак дозволили взяти також українських громадян, і ОАЕ на це погодились. Пізніше вночі знову повідомили, що рейс буде.
Літак з ОАЕ, посадка на борт і скринінг
Як вночі доїхали до аеропорту?
О, це окрема історія! Я був в Дубаї, аеропорт – в Абу-Дабі. Щоб доїхати до аеропорту, я брав дозвіл на виїзд, ніби в мене надзвичайна ситуація. Розбудив друзів і просив допомогти. Їхав на своєму автомобілі, а назад за кермом повертався уже мій друг. Якщо буде якийсь штраф, потім буду оплачувати.
А що відбувалось в аеропорту, як Вас пропустили на борт?
Хоча мого прізвища в списку не було, я все ж вирішив ризикнути і поїхати в аеропорт. В мене був шанс, бо хтось міг не бачити всіх повідомлень і не приїхати. Так і сталось. Не всі приїхали, адже думали що рейс відмінили. Удача посміхнулася мені і я зареєструвався на рейс. В списку було 127 людей, на рейс приїхали 113. Ми мали вилетіти о 8-й ранку, але затримка була аж до 15:30.
Нам обіцяли зробити тести на коронавірус перед посадкою, але його не зробили. Просто поміряли температуру.
Як пройшов політ? Як вас зустрічали в Україні?
Політ пройшов нормально, всі були спокійні. По прильоту в Україну нас тримали цілу годину в літаку, нічого не пояснюючи. Але ніхто не нервував і не сварився, просто чекали.
Зустріли нас в захисних костюмах, поміряли температуру. Також був присутній міністр закордонних справ і посол ОАЕ в Україні. Все зняли на відео для ЗМІ. Кожному ставили штамп в паспорті про в’їзд в Україну на виході з трапу літака. В аеропорт ми не заходили.
Потім нас повезли в автобусах у супроводі поліції в санаторій “Україна”, це в смт Ворзель.
Обсервація українців з ОАЕ: холодні кімнати і листя на підлозі
Розкажіть про поселення, проживання і харчування під час обсервації.
Ми приїхали в санаторій. Там все було дуже повільно і персонал неохоче виконував свої обов’язки. Працівники нарікали, що чекали нас дуже довго, майже добу. Та не було помітно, щоб вони якось спішили. Ми приїхали о 9-й вечора, а мене поселили тільки о 5-й ранку.
Проживання для мене коштувало 2996 грн за 14 днів. Але були доступні й номери “люкс”, які коштували 32 тисячі гривень. Одна дівчина за одномісний номер заплатила 6000 грн. Умови проживання спочатку були погані: сама будівля ще радянських часів, кімнати не прибрані. Не кажу вже про пил – там листя на підлозі розкидане було. Опалення працювало дуже слабо, і було дуже холодно – +8 градусів в кімнаті. Я тоді ліг спати в куртці.
Наступного дня хотів поспілкуватися з директором чи менеджером, але нікого не було на місці. І ніякі питання вирішувати не хотіли, нам казали ”робіть, що хочете”. Довелося залучати ЗМІ. Зрештою пізніше нас переселили в кращі умови.
І про харчування. Відразу по приїзду нам пропонували розчинну каву по 40 грн за чашку і воду, пів літрову пляшку, – теж за 40 грн. Кейтерінгова компанія, яка привозила продукти мала ”монополію”. Я хотів, щоб мені передали продукти друзі, але це було заборонено. Аж поки після наших протестів цю заборону все таки не відмінили. для цього ми викликали представників Київської ОДА.
Поки ми були на обсервації, просили щоб нам зробили тести, але ніхто не їх зробив. Хоча я дуже хотів, бо в Рівному мене чекали батьки і бабуся з дідусем, яким вже 90 і 91 рік. Вже на 12-й день перебування нам сказали, що можна збирати речі і їхати додому.
Рівне та Дубаї: як відрізняється карантин у нас і у них
Як доїхали додому, до Рівного? Чи відчували настороженість до себе від інших людей?
До Рівного мене привіз чоловік, який теж був евакуйований з ОАЕ. Він їхав до Львова і дорогою завіз мене до Рівного. Приїхавши в Рівне я дуже здивувався, бо багато людей ходили вулицями, дехто був навіть без маски. Така ситуація в ОАЕ була б недопустима – там великі штрафи за порушення режиму карантину. Після приїзду я відразу поїхав за місто на самоізоляцію. Спочатку сусіди дивилися в мою сторону насторожено. Але так тривало недовго, бо я всім розказав, що уже пройшов обсервацію.
Як думаєш, чи довго триватиме карантин? Які плани після його закінчення?
Думаю, що карантин ще надовго. Зараз я сиджу вдома, займаюся садком, домашнім господарством. Хоча я цього ніколи не робив, але тепер мені стало цікаво, і час з’явився. Після закінчення карантину хочу повернутись в Дубаї на роботу, так як і планував раніше. Збираюся ще трохи попрацювати там, потім повернутися додому і тут започаткувати власну справу.
Фото надані Назарієм Лебедюком.