Декілька днів тому в спірних прикордонних районах між Індією та Китаєм в долині Галван, високогірному районі Ладакх відбулася чергова прикордонна сутичка, внаслідок якої вперше з 1975 року загинули індійські військовослужбовці.
Прикордонні конфлікти між Індією та Китаєм не є чимось незвичайним.
Країни мають 3,5 тис. км офіційно не врегульованого кордону, два спірних райони (Аксай Чін на заході та Аруначал Прадеш на сході), в яких періодично виникають проблемні ситуації між прикордонниками обох країн.
Проте нинішній конфлікт виявився особливим – у ньому загинуло 20 індійських військовослужбовців. Ймовірно, є жертви і з китайського боку.
Це змушує припускати можливість військового конфлікту між двома ядерними державами.
Націоналістична риторика керівництва обох країн, нещодавнє перекидання важкої техніки в район протистояння та загальна нестабільність міжнародної ситуації збільшують можливість виникнення нового збройного конфлікту на мапі світу.
Озеро розбрату
Більшість конфліктів між Індією та Китаєм проходили на суходолі, проте ділянка території поблизу високогірного озера Пангонг Цо в Ладакхських Гімалаях – єдиний випадок, коли спірні райони включають водну поверхню.
В даному регіоні замість фіксованого кордону між країнами діє так звана лінія фактичного контролю (Line of Actual Control, LAC), розміщення якої обома сторонами трактується по-різному.
Індія заявляє, що довжина LAC становить 3488 км, в той час як китайці наполягають на довжині приблизно в 2000 км.
Як наслідок, між “індійською” та “китайською” LAC розташована так звана “сіра зона” – ділянка території, через яку і виникають періодичні зіткнення.
Крім цього, обидві країни намагаються закріпитися в спірних районах шляхом будівництва доріг та об’єктів, які покращують військову логістику, патрулювання прикордонників тощо. У відповідь інша сторона намагається витиснути порушників, при цьому вогнепальна зброя не використовується, в хід ідуть штовхання, кидання каміння, рукопашні бої із застосуванням палиць і сталевих прутів.
Більшість зіткнень у даному районі відбуваються по узбережжю спірної частини вузького глибоководного озера Пангонг Цо, довжиною в 135 км, західна частина якого довжиною 45 км перебуває під контролем Індії, а інша – під контролем Китаю.
Саме по собі озеро не має важливого тактичного значення, але воно знаходиться на шляху так званого Чушульського підходу – одного з основних районів, який може бути використаний Китаєм для наступальної операції на територію Індії.
На думку індійських експертів, у разі масштабного наступу Народно-визвольної армії Китаю (НВАК) бойові дії відбуватимуться в цьому районі, і в ході війни 1962 року саме тут Китай почав свій основний наступ на Індію.
Спірні ділянки LAC розташовуються поблизу так званих “Восьми пальців” (“Eight Fingers”) – порівняно коротких та вузьких хребтів, що відходять від великого гірського ланцюга та впираються в озеро. Індійська сторона наполягає на тому, що LAC має проходити в районі “Finger 8”, проте фактично контролює ділянку в районі “Finger 4”.
Китайські прикордонні пости розташовані в районі “Finger 8”, проте Китай наполягає на тому, що LAC має проходити через “Finger 2”. Близько шести років тому китайці побудували постійний блокпост на “Finger 4”, проте він був знесений після рішучої протидії Індії.
На спірних ділянках обидві сторони проводять патрулювання пішки та на легких транспортних засобах, що також призводить до сутичок.
Додатковою проблемою є те, що дорога має розворот тільки біля “Finger 2”, тому коли китайські транспортні засоби блокуються індійським патрулем, це призводить до додаткових проблем, оскільки автомобілі не мають змоги розвернутись.
“Олії у вогонь” підливали спроби мілітаризації регіону.
Протягом останніх років обидві сторони будували дороги та військову інфраструктуру.
Зокрема, з індійського боку встановлений прикордонний пост Дхан Сінгх Тхапа, йде будівництво злітно-посадкової смуги в районі головної автомагістралі підконтрольної Індії території Кашміру.
Китайці своєю чергою будують дороги вздовж берегів озера, які з’єднані з мережею автошляхів в цьому районі та автомагістраллю G219. За даними ЗМІ, в травні 2020 року обидві сторони збільшили бойовий та чисельний склад військових підрозділів, які дислокуються поблизу спірних регіонів, перекидаючи в регіон артилерію, танки та іншу важку техніку.
Крім цього, час від часу виникають баталії на самому озері. Патрульні човни періодично проникають на спірну частину озера, що призводить до посилення напруженості.
Наразі сторони, відповідно до так званої “Стандартної операційної процедури”, проводять узгоджені навчання з розведення патрульних катерів. Зокрема, після того як одна сторона помічає рух човнів у свій бік, назустріч надсилається така сама кількість плавзасобів.
Човни зупиняються на відстані близько шести метрів один від одного, і обидві сторони розгортають банери. “Ви в індійських водах. В інтересах миру і спокою, ми закликаємо вас повернутися”, – написано англійською і китайською мовами на одному боці.
“Ви перебуваєте у внутрішніх водних шляхах Китаю”, – написано англійською та хінді на іншому боці.
Командири загонів на відповідних човнах викрикують ті ж повідомлення. Потім обидві сторони розгортають інший набір банерів, на яких написано: “В інтересах миру і спокою ми повертаємося і сподіваємося, що ви зробите те ж саме”.
Проте ситуація нерідко виходила з-під контролю, оскільки, за повідомленням індійських ЗМІ, китайські човни в цей момент раптово намагалися проникнути в спірні води, внаслідок чого відбувалися перегони та сутички.
Напруга, але не війна
Прикордонний конфлікт широко висвітлювався в ЗМІ обох країн.
Китайське МЗС висловило рішучий протест Індії і закликало “суворо обмежувати свої передові війська і не здійснювати будь-яких односторонніх дій, які можуть ускладнити прикордонну ситуацію”.
Прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді заявив, що “жертва, принесена нашими солдатами, не буде марною. Цілісність і суверенітет Індії є найвищою цінністю, і ніхто не може перешкодити захистити її. Індія хоче миру, але коли її спровокують, вона дасть відповідь”.
Крім цього, в індійських ЗМІ з’явились повідомлення про те, що збройні сили Індії на тлі суперечок з Китаєм звернулись до Росії з пропозицією закупівлі 33 нових винищувачів, у тому числі щодо придбання 21-го МіГ-29 та 12-ти Су-30МКИ.
Проте даний факт не слід розцінювати як стрімку мілітаризацію регіону, оскільки закупівля нових літаків для ВПС Індії здійснюється за тривалою програмою, а 12 нових літаків, які будуть зібрані індійським машинобудівним об’єднанням Hindustan Aeronautics Limited (HAL), призначені для поповнення експлуатаційних втрат парку індійських винищувачів цього типу (наразі на озброєнні ВПС Індії перебувають 255 літаків Су-30МКИ).
На базі винищувачів МіГ-29, які будуть закуплені з наявного парку ЗС РФ та ймовірно пройдуть модернізацію за окремим контрактом до рівня МіГ-29UPG, буде створена ще одна ескадрилья (на доповнення до трьох ескадрилій, які оснащені МіГ-29 на даний час).
З іншого боку, на думку деяких аналітиків, нещодавній конфлікт між Індією та Китаєм може стати поштовхом для розвороту Нью-Делі від Пекіна до традиційних суперників Китаю – США та Австралії, в т.ч. щодо більш активної взаємодії з так званим Quad – чотиристороннім форматом із США, Японії, Австралії та Індії, в рамках якого проводяться зустрічі на вищому рівні, обмін інформацією та військові навчання ВМС.
Незважаючи на те, що Quad не є повноцінним військовим союзом на кшталт НАТО, деякі експерти вважають його потенційною противагою зростаючому впливу Китаю та інструментом запобігання агресії з боку НВАК в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Впливова індійська англомовна газета Hindustan Times закликала Нью-Делі “подвоїти своє партнерство з США, зробити Quad більш постійною структурою і стати частиною будь-якого клубу, який прагне обмежити владу Китаю”.
Водночас, попри націоналістичну риторику політиків та ЗМІ з обох сторін, поки не варто очікувати початку навіть малого за масштабами військового конфлікту.
Наразі жодна з країн не зацікавлена в подібному сценарії.
Найбільш імовірно, що сторони продовжуватимуть утримуватися від використання зброї, оскільки навіть тактичне бойове зіткнення призведе до застосування зброї у відповідь, що з великою ймовірністю може перерости в повноцінний військовий конфлікт із залученням важкої техніки, артилерії та авіації.
Зростання напруги у відносинах Пекіна з Вашингтоном, проблеми всередині Китаю, пов’язані з пандемією, уповільнення економіки, протести в Гонконзі, нестабільна ситуація в Південно-Китайському морі і найголовніше – непріоритетність індійського напрямку для китайської зовнішньої політики на даний момент стримують і продовжать утримувати Китай від активніших дій та застосування військової сили.
Індія також не зацікавлена у провокуванні конфлікту, який на тлі складної ситуації в економіці в умовах пандемії не принесе жодних дивідендів, окрім, в найкращому разі, відновлення контролю за “жменею каміння” високо в горах.
Так само внаслідок інциденту не слід очікувати розвороту Нью-Делі від Пекіна та суттєвого посилення співпраці з Quad.
Китай є першим торговельним партнером для Індії (торговельний оборот в 2017-2018 фінансовому році досягнув $84,4 млрд), а посилення співпраці Нью-Делі з Quad не сприятиме вирішенню територіальних питань з Китаєм, оскільки Quad спрямований на владнання проблемних питань в морських районах.
Таким чином, сторони продовжуватимуть звинувачувати одне одного в порушенні домовленостей, загрозах суверенітету, територіальної цілісності, що насправді спрямовано на внутрішню аудиторію.
Проте поки діями обох держав керуватиме холодний розрахунок, ймовірність збройного конфлікту залишатиметься низькою.
Джерело: Європейська правда.
About Author
