В Україні – криза судової системи. В багатьох судах, особливо у регіонах, гостра нестача суддів, а в деяких – узагалі не має жодного. А частина з тих, які здійснюють правосуддя і до яких є багато питань, – не мають можливості пройти переатестацію.
Низка вищих спеціалізованих судів третій рік не здійснює правосуддя, але через те, що їх ніяк не можуть ліквідувати, державний бюджет продовжує втрачати сотні мільйонів гривень. Наводити лад у цій сфері за законом покликані органи суддівського врядування – але і з ними проблема.
Хто зацікавлений у блокуванні роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів? Хто зацікавлений, щоб сотні мільйонів ішли на утримання ліквідованих судів?
Усі ці питання стосуються роботи однієї з найвпливовіших судових установ у країні – Вищої ради правосуддя. Наскільки вона є незалежною й неупередженою? Чому члени Вищої ради правосуддя дозволяють ухвалювати рішення щодо впливових суддів, заплющуючи очі на ймовірний конфлікт інтересів? Чому там чинять спротив спробам журналістів у цьому розібратись? І, зрештою, яку реформу системи пропонує президент Володимир Зеленський і чи не стануть запропоновані ним зміни черговою ширмою?https://www.youtube.com/embed/I2j38GBRclU?&&&fs=1&enablejsapi=1&rel=0
Вища рада правосуддя – один із найвпливовіших судових органів в Україні, завданнями якого, зокрема, є призначення і звільнення суддів. Але чомусь звільнити деяких представників Феміди не вдається роками.
Як, наприклад, Артура Ємельянова. Це красномовний приклад ефективності у роботі вищої ради правосуддя.
Історія (не)звільнення судді Ємельянова
За часів президентства Віктора Януковича Ємельянов був заступником голови Вищого господарського суду.
У Громадській раді доброчесності його навіть називали «обличчям судової системи часів Януковича». А «Схеми» в 2017-му розповідали, як його родина набула елітне майно по всьому світі.
Іще в січні 2019 року Вища рада правосуддя притягнула Ємельянова до дисциплінарної відповідальності у вигляді подання про звільнення. Ішлося про тиск із його боку на іншого суддю задля ухвалення потрібних йому судових рішень.
«Друга дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Вищого господарського суду Ємельянова… свідчать про його втручання в процес здійснення судочинства суддею господарського суду міста Києва Пригуновою у вирішенні конкретних судових справ, перешкоджання здійснення судами правосуддя на визначених законом засадах, тиск на суддів шляхом спонукання, погроз, шантажу та іншого», – доповідали на засіданні ВРП, де розглядалося питання судді Ємельянова.
Але і через півтора року він – і досі суддя. Чому?
«Схеми» поцікавилися про це в голови ВРП Андрія Овсієнка, якого зустріли перед Верховним судом.
– Чому так затягується розгляд справи щодо звільнення судді Ємельянова?
– Мені важко сказати. Треба, мабуть, доповідача питати, наскільки він готовий для цього, щоб ми розглянули цю справу.
– У 2018-му році було ухвалено рішення, що там потрібно звільнити. Навіть суд уже підтвердив, була заява…
– Давайте, щоб ми не коментували до закінчення розгляду справи. Я можу лише сказати, що ми її готові розглядати й розглядаємо. Ідуть оскарження наших рішень, ідуть оскарження питань, пов’язаних із дисциплінарною відповідальністю. Це об’єктивний процес. Можливо, тривалість його дещо є більшою в порівнянні з іншими справами.
Уже і найвища судова інстанція сказала останнє слово у цій справі.
У квітні 2019-го Велика палата Верховного суду залишила без змін рішення щодо покарання судді Ємельянова. Тоді його оскаржував сам суддя. А в березні 2020 року ця ж палата закрила ще одну заяву вже за поданням іншої людини.
Попри це, остаточно суддю Ємельянова Вища рада правосуддя не звільняє. І якщо засідання в його справі раніше переносили, то зараз – і не призначають.
На таких засіданнях був присутній і член ВРП Павло Гречківський. Раніше «Схеми» вже розповідали, що родини Ємельянова і Гречківського були партнерами у бізнесі.
Тоді сам Гречківський спершу переконував журналістів, що не знає Ємельянова, – а потім передумав і заявив, що знає того лише «візуально»: «Не знаю такого… Знаєте, коли я з ним познайомився? Коли я був у Київській міській раді, я від Київради був членом кваліфікаційно-дисциплінарної комісії господарських судів. А він тоді приїжджав, він вже тоді займав якусь посаду в Донецьку чи в Донецькій області. Я не знаю. Але він приїжджав як старший делегації – і тоді візуально, підкреслюю – візуально, я з ним познайомився».
Примітно, що при розгляді справи судді Ємельянова Павло Гречківський постійно просив про самовідвід, – та інші члени ВРП йому в цьому відмовляли.
Наразі доповідачем у цій справі є член ВРП Олег Прудивус. Тож «Схеми» поцікавилися в нього про долю справи Ємельянова.
– Чому не розглядається справа судді Ємельянова?
– Пізніше будете задавати питання, – відсахнувся член ВРП.
Утім, закриття справ за завершенням терміну розгляду – типова ситуація у Вищій раді правосуддя. Лише в 2018 році таких справ закрили близько трьох тисяч.
Вищий госпсуд: ліквідувати – не можна – залишити
Володимир Поліщук – колега згаданого Артура Ємельянова і також суддя Вищого господарського суду. «Схеми» навідалися в розпал робочого дня до його кабінету, але той виявився зачиненим.
Пішов третій рік, як Вищий господарський суд – той, у якому працює Поліщук і ще 12 інших суддів – оголосили ліквідованим. Але в дійсності цього так і не сталося. Суддям і далі продовжують платити зарплату. Із грудня 2017 року ці судді не розглядають судові справи.
«Схеми» запитали в голови ліквідаційної комісії Любові Соловйової, як так сталося. Вона пояснила: або судді повинні самі звільнитися, або їх мають перевести в інші суди. Але ні те, ні інше не виконується.
– Чому, на вашу думку, досі не ліквідовані суди – Вищий господарський суд та інші?
– Вся проблема в тому, що в нас у Вищому госпсуді в штаті перебуває 13 суддів. Всі питання щодо переведення, їхнього звільнення, вирішує Вища рада правосуддя.
– Без переведення суддів не можна ліквідувати?
– Не можна. Вони в нас у штаті, і ми їх не можемо ліквідувати. У нас все готово для ліквідації.
Витрати, пов’язані з ліквідацією Вищого господарського, Вищого адміністративного і Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ за 2018 і 2019 роки для держави становлять близько 157 мільйонів гривень. А на 2020 рік ще заплановано понад 72 мільйони.
Але мети досі не досягнуто – їхня ліквідація не завершена.
Голова ліквідаційної комісії Любов Соловйова припускає, що цьогоріч справа не вирішиться.
– За вашими відчуттями, у 2020 році ця ситуація може бути не вирішена, так?
– Думаю, що так.
Суддів набирає, оцінює, рекомендує до звільнення чи переведення в інший суд Вища кваліфкомісія суддів України.
Утім, остаточне рішення ухвалює інша судова установа – Вища рада правосуддя.
ВККСУ – перша ланка щодо переведення суддів. Але вона не працює вже майже вісім місяців. Вища рада правосуддя мала провести конкурс з добору нового складу комісії, – але й досі цього не зробила.
Є ще одна проблема, яку мала б вирішити ця комісія і яка через ВРП не може запрацювати.
У країні бракує понад двох тисяч суддів. І нових набрати неможливо.
Суддівський кадровий голод
Один суддя на весь суд – це вже майже типова для України картина. Наприклад, Тетяна Косович у Тетіївському районному суді Київської області.
За її словами, вона вже понад рік – єдина представниця Феміди в місцевому суді: «Від 21 березня 2019 року я працюю одна. Це надмірне навантаження, воно відчувається і позначається на строках розгляду справи, від чого я, наприклад, особисто потерпаю, турбуюся».
Існують і суди, де немає жодного судді – як в Оратівському районі на Вінниччині.
У результаті людям доводиться довго чекати на судові рішення, а справи почасти передають в суди до інших, віддалених міст.
Тож деякі справи роками лежать без розгляду, розповідає адвокат Ігор Неживок: «Найближчий район, Оратівський – там взагалі два роки немає суддів. У мене там декілька справ. Вони два роки лежать і взагалі не розглядаються. Аліменти банальні там люди роками не можуть отримати. Держава дочекається, що будуть – моя особиста думка – масові звернення в Європейський суд (із прав людини – ред.) з цього приводу».
Що це за установа – Вища рада правосуддя? Її називають «вершителем доль» суддів.
Про визначальну роль ВРП говорить і член Громадської ради доброчесності Роман Маселко: «Вища рада правосуддя – ключовий орган у судовій системі, який вирішує все, що стосується суддів: починаючи з призначення, звільнення, просування – тобто перша, друга, третя інстанція. Покарання – наприклад, за якісь там порушення. Все це вирішує Вища рада правосуддя».
Павло Гречківський – один із членів комісії при цій ВРП.
«Схеми» планували відвідати її засідання 5 червня. Там саме мали заслуховувати справу, про яку згадують на записах, оприлюднених НАБУ.
ВРП (не) для журналістів
Від самого входу до Вищої ради правосуддя знімальну групу «Схем» супроводжували двоє людей. Того дня там були заплановані два заходи, на один із яких журналісти збиралися потрапити. Та, попри заздалегідь надіслані листи з проханнями акредитувати «Схеми» на всі заходи, знімальна група не змогла потрапити на засідання. На дверях журналістів зустрів представник судової охорони.
– Чому ми не можемо туди зайти?
– Засідання вже почалося, – пояснив один із судових охоронців. – Більше десяти осіб не можна, – додав він.
Згодом виявилося, що засідання все ще не почалося, але зайти журналістам усе не одно не дозволили.
До знімальної групи підійшов чоловік. Це – Володимир Власов, начальник управління з питань управління майном та контролю за його використанням секретаріату ВРП.
– Ви можете потрапити тільки під час перерви.
– Нам пояснили, що воно ще не почалось.
– Хто пояснив? Вам пояснив голова комісії? Вам не пояснював ніхто. Вам пояснив представник пресцентру.
Серед інших наведених пояснень лунало таке, як «карантин». Згодом Власов почав цитувати внутрішній розпорядок.
– Тут написано, що ви повинні дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку ВРП. Якщо ви його порушуєте – ви вчиняєте правопорушення. Якщо ви вчиняєте правопорушення, – то головуючий, якщо це в залі засідання, а якщо ні, то зараз керівник секретаріату чи голова ВРП має право ухвалити рішення припинити це правопорушення шляхом застосування до вас заходів. Зокрема, викликати Нацполіцію або силами охорони попросити вас за межі будівлі.
– Ви нам забороняєте поставити питання членам ВРП?
– Я вам не забороняю. Я вам сказав, що є порядок – не можете ви зробити все, що вам хочеться.
– Коментар після засідання?
– Він не передбачений регламентом роботи комісії.
Зрештою, «Схеми» дочекалися завершення засідання. Але якраз перед виходом членів комісії кілька людей у коридорі взяли в руки стільці, і таким чином звузили прохід для журналістів.
Іще двоє людей у формі судової охорони заблокували частину коридору, унеможливлюючи для журналістів запис коментарів члена ВРП Гречківського та інших. А операторові дозволили відеозйомку лише під час перерви – якраз тоді, коли всі учасники мовчали.
За зачиненими дверима згадана Комісія з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя рекомендувала ВРП закрити справу щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності керівника Державної судової адміністрації Зеновія Холоднюка.
Заявник – Станіслав Щотка, ексчлен Вищої кваліфікаційної комісії суддів України – просив звільнити Холоднюка, бо той, на його думку, перевищив повноваження, видавши наказ про його звільнення з посади члена ВККСУ.
Згадка про цю історію є на так званих «записах Вовка» – начебто з кабінету голови Окружного адмінсуду Києва Павла Вовка. На записах голоси, схожі на голоси суддів ОАСК, планували зупинити роботу членів комісії, які і мали їх оцінювати, – зокрема і Щотки. І, на думку слідства, хотіли призначити своїх членів комісії через рішення свого ж суду.
«Не бажаючи проходити оцінювання, голова суду почав створювати штучні перепони у діяльності окремим членам ВККС, організувавши подання позовних заяв проти них до свого ж суду», – припускали в НАБУ.
Сам Павло Вовк називав ці записи компіляцією і монтажем.
Операція «суддівська переатестація»
Окружний адміністративний суд Києва і його судді неодноразово фігурували в журналістських розслідуваннях.
Це той самий суд, де у різний спосіб, як раніше розповідали «Схеми», обходять систему автоматичного розподілу справ між суддями, яка мала б зробити цей розподіл справедливим.
Очолює Окружний адмінсуд Києва згаданий Павло Вовк.
Переатестувати Вовка і багатьох інших суддів цього суду мала б Вища кваліфікаційна комісія суддів України. Але досі цього не зробила.
Чому так?
Наприклад, у 2019 році Павло Вовк і десятки суддів Окружного адмінсуду Києва не приходили до цієї комісії на оцінювання – з різних причин.
Експертка «Центру протидії корупції» Галина Чижик припускає: «Судді Окружного адмінсуду Києва на чолі з Павлом Вовком і Євгеном Абловим боялися невтішних для себе результатів оцінювання. Тому що за законом суддя, який не пройшов оцінювання, має бути звільнений. Тоді НАБУ проводило розслідування стосовно незаконного збагачення Павла Вовка. І, крім того, багато було питань стосовно нього самого. І в нього було багато підстав думати: не буде його оцінювання легким і успішним. Те ж стосується й інших суддів ОАСК».
Також прокурори почули на згаданих записах із суддівських кабінетів голос, схожий на голос члена Вищої ради правосуддя. А ще – зафіксували згадування прізвища іншого його колеги. Це та сама рада, яка так і не змогла провести конкурс до Вищої кваліфкомісії суддів.
Влітку 2019-го на засіданні Вищої ради правосуддя прокурорка просила тимчасово відсторонити від здійснення правосуддя суддів Павла Вовка й Ігоря Погрібніченка, щодо яких триває розслідування.
А також – зробити відвід члена ВРП Олега Прудивуса.
«Отримані відомості свідчать про щонайменше дружні відносини Вовка Павла В’ячеславовича і члена ВРП», – відзначала вона.
Члени Вищої ради правосуддя задовольнили лише один відвід – Олега Прудивуса. А ось суддів Вовка й Погрібніченка від здійснення правосуддя так і не усунули.
Можливі конфлікти інтересів у членів ВРП
Досліджуючи діяльність ВРП у той період, «Схеми» встановили: того дня самовідвід у справі Павла Вовка мали б узяти ще троє членів ВРП, серед яких і доповідач. Але ніхто із них не зробив цього.
Перший – сам голова ВРП Андрій Овсієнко. Його дружина, Оксана Овсієнко, – кандидатка в судді. І вона проходила практику в Окружному адміністративному суді, – яким керував Павло Вовк. Якраз за кілька місяців перед цим розглядом. А Павло Вовк як голова суду і мав призначити для дружини члена ВРП «коуча-наставника» в суді.
А вже згодом Андрій Овсієнко на камеру пояснював журналістам, чому він та інші члени відмовилися відсторонити від здійснення правосуддя Павла Вовка: «Доводи, які були викладені на підтвердження клопотання, не знайшли свого підтвердження тими доказами, які були додані».
Інший – Володимир Говоруха, колишній голова ВРП. А того дня – доповідач у справі Павла Вовка.
«Схеми» виявили, що раніше суддя Вовк як член колегії ухвалював рішення у приватній справі цього члена ВРП Говорухи – ще за часів президента Януковича в 2011 році.
Завдяки тому рішенню судді Вовка Володимирові Говорусі виплатили 268 тисяч гривень як «недоотриману заробітну плату», а ще 241 тисячу – як «недоотримане довічне грошове утримання».
І це схоже на конфлікт інтересів члена ВРП – а отже, він мав би зробити відвід у справі. Але не зробив цього.
Третій – член ВРП Віктор Шапран.
У 2012 році він як суддя Київського апеляційного господарського суду просив суд не платити з його зарплати податки державі – в розмірі 14 тисяч гривень. На його думку, ці гроші мали бути зараховані йому як дохід. Це прохання і задовольнив суддя Павло Вовк.
Іще один – член ВРП Віктор Грищук. Він був присутній, коли розглядали питання відсторонення судді Погрібніченка від правосуддя. І саме Погрібніченко був суддею у справі Грищука – він розглядав питання правомірності призначення Грищука членом ВРП. Спершу суддя Погрібниченко залишив заяву без руху, бо знайшов у заяві недоліки, – а згодом і взагалі повернув її позивачеві.
Чому ж члени ВРП не взяли самовідвід? Чи могли вони бути неупередженими, чи не кидає це тінь недовіри на ухвалені ними рішення?
Конфлікт інтересів щодо членів ВРП наразі розглядає НАЗК. «Схеми» надіслали запит і чекають на відповідь.
На думку експертки «Центру протидії корупції» Галини Чижик, ідеться про «очевидний конфлікт інтересів»: «Про це говорить прямо як закон «Про судоустрій і статус суддів», так і закон про Вищу раду правосуддя – що член ВРП не має і не може розглядати питань, які стосуються судді, якщо цей суддя розглядав чи розглядає справи стосовно такого члена ВРП. Тут очевидний конфлікт інтересів. І мав би член ВРП заявити відвід. Це, з одного боку, питання стосовно доброчесності самих членів ВРП – і за це їх треба було б звільняти. Інша справа, що ВРП ефективного механізму звільнення не має».
Але поставити питання про конфлікт інтересів самим членам Вищої ради правосуддя непросто.
У коридорі будинку, де вони працюють, перед знімальною групою, яка приїхала туди в черговий раз, щоб записати коментар, вишикували «живу стіну» з людей, які перекривають прохід, заблокувавши таким чином підхід до членів ВРП.
Там і судова охорона, і вже згаданий керуючий майном ВРП.
На запитання про можливий конфлікт інтересів, яке журналістам вдалось озвучити в коридорі, коли повз них швидко проходили члени ВРП, Віктор Шапран коротко відповів: «Ніякого конфлікту інтересів немає».
Саме члени ВРП, які не відсторонили суддів Окружного адмінсуду від здійснення правосуддя і дехто з яких, за інформацією прокуратури, фігурував на записах, і мали провести конкурс на посади членів Вищої кваліфкомісії суддів України.
Він так і не відбувся, бо члени ВРП не змогли залучити до конкурсної комісії міжнародних експертів. Участь таких фахівців – вимога закону. У свою чергу, у ВРП стверджують, що, навпаки, – це міжнародні й іноземні організації не надали пропозиції. А спостерігачі за цим процесом вважають, що саме ВРП заблокувала конкурс – ухваливши такий порядок, із яким не погодилися міжнародні експерти.
«Вона (ВРП – ред.) зробила все, щоб ця комісія не була створена, – відзначає член Громадської ради доброчесності Роман Маселко. – Що вона зробила: по-перше, затвердила положення про цей конкурс, яке перевернуло все з ніг на голову. Це фактично знівелювало роль міжнародників».
Таку ж думку озвучував і Михайло Жернаков – голова правління Фундації Dejure: «Міжнародні експерти не мали можливості й взагалі не мали жодним чином жодного бажання делегувати туди експертів. Тому що це положення, яке ухвалила ВРП, абсолютно не відповідає законові – про що міжнародні експерти прямо писали Вищій раді правосуддя неодноразово».
Станом на сьогодні в Україні бракує понад двох тисяч суддів. Сотні мільйонів гривень ідуть на фінансування судів, які мали бути ліквідовані ще три роки тому, і суддів, які не працюють, – бо їх не можуть перевести.
У той же час фігуранти оприлюднених НАБУ записів – судді Окружного адмінсуду Києва – можуть не хвилюватися за свою переатестацію. Бо Вища кваліфкомісія суддів, яка мала б її провести, – не працює.
Напередодні президент Володимир Зеленський запропонував новий проєкт закону про судоустрій. Відповідно до нього, конкурс до Вищої кваліфікаційної комісії знову мала б провести Вища рада правосуддя. Та ж, яка вже не змогла його провести.
Більше того, законопроєкт Зеленського пропонує, щоб порядок переатестації суддів, наприклад, того ж Павла Вовка, затверджувала саме Вища рада правосуддя, – деякі члени якої і самі є фігурантами записів із суддівських кабінетів із Окружного адмінсуду Києва.
А також, як виявилося, доповідач і кілька інших членів цієї ж ВРП не взяли самовідвід під час розгляду справи судді Павла Вовка – голови ОАСК. І це має ознаки конфлікту інтересів.
Таке переплетення різних інтересів не сприяє довірі до судової влади і підриває надію на успішне реформування судової системи.
About Author
