Якщо посадова особа втрачає високий пост, то зазвичай разом з ним – і увагу з боку преси. Однак цей принцип працює не завжди, наприклад, у випадку з відставним головним виконавчим директором НАК “Нафтогаз України” Юрієм Вітренко. Чому він як і раніше цікавий?
Частково – тому що повністю позбавлений самоцензури в оцінках подій, що відбуваються в економіці держави та “бюджетоутворюючого” “Нафтогазу” зокрема, але більше – тому що залишається однаково опозиційним що при посаді, що без неї. У цьому сенсі герой інтерв’ю вірний собі і зараз.
Останнє його захоплення – коментування результатів аудиту “Нафтогазу”, в якому йдеться про втрати 75 млрд грн через неефективні рішень керівництва компанії. Прихильність позиції критика формує пристойний рівень довіри до Вітренко, але ті, хто довіряють кожному його слову, поспішають.
Навмисна відвертість співрозмовника пов’язана не стільки з патологічною чесністю, скільки з бажанням відмежуватися від небажаних паралелей.
Згаданий аудит – відмінний приклад цих паралелей, бо в ньому зафіксовані порушення за той період, коли Вітренко був другою людиною в НАК. Тобто за осудними мільярдами втрат є і відповідальність героя інтерв’ю, але він з такими висновками не згоден.
Більше того, Вітренко часто застосовує правило “кращий захист – напад”. Так вийшло, наприклад, коли справа дійшла по питань про провальну політику “Нафтогазу” щодо “Укрнафти”. За цей блок в НАК відповідав Вітренко, але в його інтерпретації відповідальність лежить на Коболєва.
Однак за цим інформаційним потоком є і зерна раціональності. Чим зараз займається Вітренко, як вийшло, що він не причетний до жодного “факапу” “Нафтогазу”, і як команда реформаторів програла сутичку за “Укрнафту” з Ігорем Коломойським?
– Ви були звільнені з “Нафтогазу”, і з тих пір широка аудиторія нічого про вас не знає. Чим ви зараз займаєтеся?
– Я є власником ряду бізнесів, зокрема компанії AYA Securities. Вона займається діяльністю на ринку капіталу: операціями з акціями, облігаціями, приватним капіталом. Всі питання, пов’язані з інвестиціями, зокрема ефективністю використання капіталу, потрапляють в сферу діяльності AYA Securities. Компанія починає розвиватися більш швидкими темпами. Це пов’язано з тим, що в неї прийшла команда з “Нафтогазу”, яка працювала зі мною: Олександр Вєдєнєєв, Олена Мельник (працювала в Управлінні ринкових досліджень і аналізу НАК “Нафтогаз України” під керівництвом Вітренко. – ЕП).
– Ви продовжуєте активно коментувати діяльність “Нафтогазу”. У якому статусі ви це робите і чому коментуєте саме роботу “Нафтогазу”, якщо вже не маєте до нього ніякого відношення?
– Я обговорював це питання і з дружиною, яка теж мені його задає. Є кілька причин. Одна з них полягає в моєму сприйнятті цивільних обов’язків. Я не можу пройти повз очевидних правопорушень в ситуації, коли можу чимось допомогти державі і іншим людям. Оскільки я працював в “Нафтогазі” на відповідальній посаді, я володію інформацією і розумінням процесів. Коли я бачу, як обманюють суспільство, як неефективно використовують його ресурси, я не можу пройти повз.
– Чому ви не коментуєте роботу “Укроборонпрому”, в якому довго працювали на посаді члена наглядової ради?
– Так сталося, що на “Нафтогаз” я витратив в цілому 20 років. Моє розуміння “Нафтогазу” як компанії і процесів, які там відбуваються, незрівнянно більш глибоке, ніж моє розуміння “Укроборонпрому”. Я був головою наглядової ради “Укроборонпрому” лічені місяці. Моя ділова репутація більше пов’язана з “Нафтогазом”, тому у мене є прагматичне прагнення захистити свою репутацію від проблем компанії, які пов’язані з іншими людьми. Це комбінація громадянського обов’язку і захисту своєї ділової репутації.
– Можливо, ваша активність пов’язана з бажанням порозумітися, оскільки останні претензії стосуються не сьогоднішнього “Нафтогазу”, а “Нафтогазу” дворічної давності, коли в ньому працювали і ви?
-Так, я цього не приховую. Мене можуть звинуватити в речах, яких я не робив. Хоча мене в цьому аудиті ніде прямо не звинувачують. Якщо буде створюватися загальне враження, що в “Нафтогазі” все були поганими, то це, природно, завдає прямої шкоди і моєї репутації. Я не хочу, щоб мені потім сказали, що я нічого не говорив, тому я такий же.
– Інформація з аудиту “Нафтогазу” про збитковість компанії за 2018-2019 роки стала для вас несподіваною?
– Я не можу сказати, що збитки стали несподіванкою. Однак я сподівався, що моя така незвична для України і досить смілива комунікація все-таки вплине на менеджмент “Нафтогазу” і змусить його замість нескінченних “договорняків” сфокусуватися на чомусь корисному. Наприклад – на протистоянні з “Газпромом”, щоб він розблокував експорт з Росії і Середньої Азії, переніс точки передачі газу для своїх європейських споживачів на кордон України і Росії. Це дозволило б “Нафтогазу” набагато більше заробляти. Я спеціально намагаюся писати про це заздалегідь, щоб вчасно вплинути на проблеми. Наприклад, я писав про те, що “Нафтогаз” повинен був активно продавати газ з ПСГ (підземні сховища газу. – ЕП) на початку року. Таким ринковим способом він міг би збільшити свою ліквідність і зменшити збитки. Однак потім (влітку 2020 року. – ЕП) ціна на газ впала, і навіть зараз немає такого фінансового ефекту, як тоді.
– Які висновки аудиту заслуговують на увагу?
– Не можу сказати, що я є великим шанувальником державного аудиту. Я дуже скептично ставлюся до того, що вони (Госаудитслужба. – ЕП) роблять і пишуть. Дуже багато висновків аудитори зняли, коли отримали коментарі “Нафтогазу”. Решта висновків виглядають компетентними. Серед таких висновків я б виділив хворобливий для мене питання продажу “Нафтогазом” палива за ціною нижче ринку фірмі “Нафтогаз трейдинг” і далі – приватним компаніям, в першу чергу – ЕРУ ( “ЕРУ трейдинг”. – ЕП). Одним із власників цієї компанії на той момент був Андрій Фаворов. “Нафтогаз” заперечував порушення на той рахунок. Тепер державні аудитори дійшли висновку, що порушення все-таки були. Також я б виділив порушення, які є реальними втратами для держбюджету і НАК. Вони пов’язані зі стягненням боргів з приватних компаній, поставками їм газу і виконанням програми 20/20. Йдеться про величезні суми, які недоотримали держбюджет, “Нафтогаз” і вся країна.
– Коментуючи аудит, НАК говорив, що частина порушень – це колізія законодавства. Чи справедливим є така інтерпретація?
– Я не побачив таких колізій. Навпаки – я побачив, що госаудіт вказує “Нафтогазу” на невідповідність міжнародним стандартам фінансової звітності (МСФЗ. – ЕП). Відповідно, “Нафтогаз” порушував і стандарти МСФЗ, і інші положення українського законодавства. Дуже яскравий приклад цього – ситуація зі штрафами, пенями і неустойки. В аудиті зазначено, що відповідно до МСФЗ “Нафтогаз” повинен був по-іншому їх враховувати у своїй звітності. Показово, що “Нафтогаз” вже був в такій ситуації у випадку зі своєю дочірньою компанією “Газ України”. Тоді “Нафтогаз” визнав це порушення, поміняв свою облікову політику щодо штрафів, пені та неустойок в цьому конкретному питанні і доплатив до держбюджету 236 млн грн. Це показує, що немає ніякої колізії, є різні думки з приводу того, як правильно застосовувати міжнародні стандарти фінансової звітності.
– З розрахунків Мінфіну слід, що НАК буде збитковим в найближчі чотири роки. У свою чергу, “Нафтогаз” заявляв, що компанія планує прибуткову діяльність. Який з прогнозів адекватний?
– “Нафтогаз” прогнозував прибуткову діяльність і в першому півріччі 2020 року. При цьому він отримав рекордні збитки, близько 11 млрд грн. Коли НАК каже про плани, він включає компенсації на десятки мільярдів гривень з держбюджету, які поки компанії не надавалися. Без багатомільярдних компенсацій “Нафтогаз” буде збитковим. Наскільки я розумію, саме це мав на увазі Мінфін в своїх прогнозах. З іншого боку, якщо зараз “Нафтогазу” дати 32 млрд грн компенсації, про яку компанія офіційно говорить у своїй звітності, то таким штучним чином її можна зробити і прибутковою.
– Чи є в аудиті хоч один пункт, який стосується вашої зони відповідальності?
– Є, там навіть прямо мене згадують, що я підписав договір з “Нафтогаз трейдингом”. Я ж прямо кажу: коли я підписував цей договір, то він полягав на ринкових умовах, і газ мав продаватися “Нафтогаз трейдингу” за ціною імпортного паритету плюс умовна маржа. Це потім уже були внесені зміни (не мною), і потім вже в рамках цього договору були порушення, але починається висновок аудитора, що ось: “Вітренко уклав договір з” Нафтогаз трейдингом “і по ньому 2 млрд грн збитку”.
– Якщо ви з цього пункту побачили нестиковку, то чи не є це сигналом, що інші пункти аудиту приблизно такої ж якості?
– Аудит каже, що Вітренко уклав, а потім Фаворов вніс зміни. Просто потрібно правильно читати деталі. Важливо все прочитати і після цього вже можна пояснити, що насправді “Рафік ні в чому не винен”. У “Нафтогазі” ви відповідали в тому числі за “Укрнафту”. Напередодні вашого звільнення в цій компанії відбулося кілька важливих і незрозумілих подій. Одне з них – призначення Олега Геза головою правління компанії без повноцінного конкурсу. Відмовившись від конкурсу, “Нафтогаз” відмовився від свого права домогтися того, що міноритарні акціонери не будуть де-факто призначати главу правління “Укрнафти”.
– Що сталося з конкурсом на посаду глави “Укрнафти”? Чому відкрита процедура була обірвана на середині шляху?
– Конкурс проходив відповідно до кращих стандартів, наскільки це було можливо в Україні. На цьому конкурсі, швидше за все, переміг би керівник, який ніяк не заангажований міноритарними акціонерами.
– Хто це?
– Гадки не маю. Я бачив короткий список, презентований наглядовій раді. У цьому списку тільки одного кандидата номінувала сторона Коломойського.
– На якому етапі цей конкурс перетворився з планової відкритої процедури в ручне визначення глави “Укрнафти”?
– Це сталося дуже несподівано. На одному з наглядових рад було піднято питання, як проводити інтерв’ю через коронавірусу і заборони приїзду іноземців. Було прийнято рішення проводити інтерв’ю онлайн, а фінальне підтвердження робити тоді, коли кандидати зможуть приїхати в Україну. Після цього конкурсний комітет несподівано виніс на голосування наглядової ради питання про припинення конкурсу. У комітеті більшість членів наглядової ради від міноритарного акціонера, а в наглядовій раді більшість від “Нафтогазу”. Я подумав, що в наглядовій раді ми проголосуємо за продовження конкурсу. Але тут була несподівана позиція одного з членів спостережної ради Ярослава Теклюка, яку мені складно трактувати по-іншому крім як зрада.
– Що він такого зробив?
– Він проголосував разом з представниками міноритаріїв в наглядовій раді за скасування конкурсу з абсолютно “лівими” поясненнями з його боку.
– Ярослав Теклюк і зараз працює в “Нафтогазі”. Якщо він не звільнений, значить, на тому засіданні він виконав волю керівництва “Нафтогазу”.
– У мене інші критерії зради і поведінки людей.Я розумію, що на людину можуть тиснути, але чому тоді замість того, щоб сказати своєму начальнику, що я не буду робити речі, які суперечать моїм моральним принципам та інтересам компанії, людина підло голосує так само, як члени наглядової ради від міноритаріїв? Я називаю це зрадою.
– Тут питання не про мораль, а про цілі такого рішення. Навіщо Андрію Коболєва вступати в домовленість з Ігорем Коломойським із приводу призначення Олега Геза главою “Укрнафти”, якщо сам Коболєв не був помічений в змовах з Коломойським і “Укрнафтою” не займався?
– Він завжди відповідав за цей напрямок. Навіть коли я відповідав за “Укрнафту”, він мав окремі переговори з Коломойським щодо “Укрнафти”. Він розмовляв і продовжує розмовляти з Коломойським із приводу “Укрнафти” з 2014 року. У нього є свої домовленості з ним всі ці роки. Другий аспект в тому, що Коболєв сам отримав свою посаду в 2020 році без конкурсу, тому відкритий конкурс в “Укрнафті” не на руку Коболєва. Коломойський міг сказати Коболєва: “Якщо ти отримав свою посаду без конкурсу, то чому наполягаєш на тому, щоб інші були призначені на посаду через конкурс?”. Він змушений грати в політичні “договорняки”, тому що він частина цієї влади, живе за їхніми законами. Це моя інтерпретація. Загалом не вловлюю зв’язку між зривом конкурсу на посаду глави “Укрнафти” і збереженням крісла главою “Нафтогазу”. Якщо Коболєв буде лаятися з олігархами з приводу того, що потрібні чесні конкурси і призначати главу “Укрнафти” не по домовленості, то він розуміє, що з високою часткою ймовірності це негативно вплине на його перебування в кріслі “Нафтогазу”. І по відношенню до нього люди вчинять так само: раз так – давай конкурс проводити і на главу “Нафтогазу”.
– Ви в конфлікті з Коболєва, тому напевно можете бути упереджені по відношенню до нього. Як би хто не ставився до Коболєва, його навряд чи можна записати в число “приватівських” менеджерів.
– Чому “навряд чи”? “Нафтогаз” програв арбітраж “Привату” по “Укрнафті” в Лондонському арбітражі. Всі ці чотири роки Коболєв спокійно дивився на те, як “Приват” контролював “Укрнафту”. Я зараз не розумію – ви про що?
– Питаннями “Укрнафти” від імені “Нафтогазу” займалися ви, тому з приводу “спокійного споглядання” це, швидше, питання вам.
– Я займався питаннями “Укрнафти” тільки півтора року. Коли я займався “Укрнафтою”, ми як раз поміняли акціонерну угоду і звільнили керівника. Наскільки вдало звільнили – вже інше питання. Ми почали новий конкурс на керівника. Чому раніше всього цього не було? Я що унікальний? Тільки я міг змінити це акціонерну угоду?
– Коли ви займали крісло головного виконавчого директора “Нафтогазу”, ми не бачили спроб зачистки менеджменту “Укрнафти”. Була така ж рівна робота за домовленостями з міноритаріями.
– Не погоджуся. Проведення конкурсу та скасування конкурсу – це різні речі. Я проводив чесний конкурс, а Коболєв його фактично скасував. При мені була рівна, як ви говорите, робота. Так, але вона не припускала продаж нафти на аукціонах за ціною в два рази нижче ринкової. У мене не було завдання змусити міноритарних акціонерів понести покарання за порушення. Це не моя компетенція і не моя робота. Моя робота полягала в тому, щоб з “Укрнафти” нічого не виносили і компанія розвивалася.
– Як же не виносили, якщо нафта не тільки продавалася дуже дешево, а часто за неї компанії Коломойського взагалі нічого не платили.
– Так, але це не при мені було. Ви плутаєте дуже важливі моменти. Я відповідав за “Укрнафту” з моменту, коли я відмовився від посади голови інтегрованого газового дивізіону в кінці 2018 року до початку 2020 року, а ви говорите про виведення грошей в 2014-2015 роках. Коли я прийшов, гроші не тільки не виводилися, а один мільярд навіть повернули. У НАБУ кажуть, що це вони молодці, я можу сказати, що це я молодець, а міноритарії можуть сказати, що це вони молодці. Це не важливо. Гроші поверталися, а не виводилися.
– Ви завжди реагували на події, які можуть зашкодити вашій репутації, включаючи ті, які не входили в вашу компетенцію. Наприклад, так було з неоднозначними тендерами “Укргазвидобування”. Чому ми не бачили вашої реакції на грабіжництво “Укрнафти” в 2014-2016 роках, коли ви формально за неї не відповідали, але були другою людиною в “Нафтогазі” і точно знали про те, що відбувається?
– Поясню. У випадку з “Укргазвидобуванням” я мав формальну роль координатора її відносин з “Нафтогазом”. Природно, в рамках цієї формальної ролі я писав службові записки, які ви згадуєте. Я не відповідав за відносини “Нафтогазу” з “Укрнафтою” формально до 2018 року. Давайте будемо чесними: у мене є певний ліміт того, куди я можу втручатися. Я не можу ходити і розповідати, що всі злодії і ідіоти. Другий момент: мене теж “розводили” в “Нафтогазі”. Свої ж колеги. Я ж не бог, не міг всього знати. Наприклад, дивлюся, що нібито у колег нічого не виходило в “Укрнафті”. Їм заважають акціонерну угоду, арбітраж, влада. Я в такій ситуації говорю: давайте, якщо ви нічого не можете, розлучатися з “Приватом” в “Укрнафті”. Давайте розділимо її активи. Починаю займатися цим питанням і розумію, що мене “розводять”. Хоча в даному випадку мова йде, скоріше, про нашу владу. Я говорю про уряд Гройсмана, яке не захотіло відпускати “Приватом”. Їм зручно мати з ними якісь питання. Це було б смішно, якби не було так сумно. Коболєв каже, що він не вірить в співіснування з приватним власником, тому потрібно думати про поділ активів “Укрнафти”, і паралельно розповідає всім про IPO “Нафтогазу”. А що таке IPO “Нафтогазу”? Це коли з’являється міноритарний приватний власник.
– Раніше ви заявляли, що Олег Гез є рівновіддаленим від міноритарних і мажоритарних акціонерів “Укрнафти”. Так і залишається?
– Ситуація зі скасуванням конкурсу дає підстави вважати, що Гез не є рівновіддаленим. Коли визначалися з Гезом, ми знали, що він безпосередньо з Коломойським ніколи не працював. Він в принципі людина скромна і совісний. З тих варіантів, які були, він був єдиним, кого можна було вважати рівновіддаленим, але тепер я так сказати не можу.
– Чи пов’язані точкові звільнення з наглядових рад великих держпідприємств – “Нафтогазу”, “Укрзалізниці” – з прагненням держави відновити адміністративний контроль над ними?
– По-перше, це зовсім не пов’язані речі. Звільнення Аслунда та Хохштайна – це абсолютно різні речі з абсолютно різною природою. Аслунд пише, що їм взагалі не платять, у них немає страховки, яку обіцяли. По-друге, це міф, що нібито незалежні наглядові ради заважають уряду управляти підприємствами. Це просто дуже зручна ширма.
– “Нафтогаз” дуже успішно ігнорував рішення уряду.
– Ну які наприклад?
– Затягувати або прискорював виплату дивідендів, брав або відмовлявся приймати в управління державні збиткові ТЕЦ.
– Я розумію питання, але це від наглядової ради не залежить. Я працював в “Нафтогазі” при Дубині, Шелудченко, Бойко (попередні глави НАКу. – ЕП). Кожен керівник сперечався з урядом і торгувався з багатьох питань, але наглядову раду тут причому?
– Звільнення Олександра Вєдєнєєва можна розцінювати як остаточну зачистку “Нафтогазу” від людей Вітренко?
– Ні. Це не зовсім так. Вєдєнєєв хотів сам піти, і він був членом моєї команди. Це було спільне розуміння, що я йду разом з ними.
– Хтось із членів вашої команди залишився в “Нафтогазі”?
– Тут залежить від того, кого називати моєю командою. Є дуже багато людей, які продовжують працювати і зі мною спілкуватися. Вони самі кажуть, що я багато в чому прав і вони сподіваються, що колись ситуація в “Нафтогазі” зміниться.